ВС висловився щодо відповідальності за прострочення сплати аліментів

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 711/5269/18 та встановив, що стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів, тому така справа не підлягала розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що особа звернулася до суду з позовом до особи_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позовна заява мотивована тим, що з вересня 2001 року по травень 2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі. У шлюбі народилася дитина.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси із особи_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки, у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітної плати (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 07 грудня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

Вказувала, що відповідач не сплачує аліменти, станом на 15 червня 2018 року утворилася заборгованість у розмірі 66 291,50 грн.

Постановою апеляційного суду Черкаської області апеляційну  рішення суду першої інстанції скасовано. Позов особи_1 задоволено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що предметом позову по даній справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів. Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів , а тому суд першої інстанції неправильно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження. Посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 274, пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції постановив нове рішення.

Апеляційний суд погодився із розрахунком розміру пені по аліментах. Оскільки позивач у своєму позові просила стягнути із відповідача неустойку у розмірі 31 337,73 грн, що значно менше від розрахунку, який повинен застосовуватися по даній справі, враховуючи принцип диспозитивності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про стягнення із відповідача на користь позивача неустойки за прострочення сплати аліментів у вказаному позивачем розмірі.

Висновок Верховного Суду

Судді ВС підкреслили, що відповідно до вимог частини першої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси з особи_2 на користь особи_1 на утримання дочки стягуються аліменти у розмірі 1/4 частини всіх доходів та заробітку, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 грудня 2009 року і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного судового рішення Придніпровським районним судом м. Черкаси видано виконавчий лист, який передано на примусове виконання через придніпровський ВДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Пізніше державним виконавцем відкрито виконавче провадження.

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості по аліментах, виданої державним виконавцем Придніпровського ВДВС   м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, заборгованість особи_2 по сплаті аліментів становить 66 291,50 грн за період часу з квітня 2013 року по червень 2018 року включно.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області, особі_2 відмовлено у задоволенні скарги на дії, бездіяльність, рішення державного виконавця Придніпровського ВДВС   м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області. Зокрема, відмовлено й у скасуванні розрахунку заборгованості по аліментах у виконавчому провадженні щодо виконання виконавчого листа про стягнення аліментів на утримання дочки.

ВС наголосив, що за таких обставин суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили відсутність підстав вважати, що державним виконавцем неправильно здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, на який позивачем і нараховано неустойку (пеню).

Вирішуючи спір на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, визначивши розмір пені із наведенням відповідного розрахунку, врахувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач має право на стягнення пені у зазначеному розмірі.

Разом із тим, суд апеляційної інстанції зробив наступні висновки.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 274 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Статтею 181 СК України визначено, що аліменти – це кошти на утримання дитини предметом позову по даній справі є стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Із вказаного слідує, що стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів, а не стягнення аліментів. Тому суд першої інстанції неправильно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.

Судом апеляційної інстанції було зроблено висновок про порушення норм процесуального права судом першої інстанції, щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження із посиланням на положення пункту 1 частини четвертої статті 274, пункту 7 частини третьої статті 376 ЦПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції ухвалив нове рішення.

Оскільки позивачка у своїй позовній заяві просила стягнути із відповідача неустойку в розмірі 31 337,73 грн, що значно менше від розрахунку, який повинен застосовуватися по даній справі, враховуючи принцип диспозитивності, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із відповідача на користь позивача 31 337,73 грн неустойки за прострочення сплати аліментів.

ВС зауважив, що доводи касаційної скарги про те, що суди передніх інстанцій не дослідили надані ним докази, не врахували незаконність дій державного виконавця при виконанні рішення суду щодо сплати коштів на утримання дитини, не є підставою для скасування законного й справедливого рішення апеляційного суду, оскільки ці обставини були предметом дослідження під час розгляду справи, що підтверджено й ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Черкаської області.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін.

Джерело