Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об’єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов’язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Про це нагадав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи №360/4485/19 (постанова від 23 грудня 2020 року).
Справа стосувалася стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Суть спору полягала в тому, що при звільненні позивача зі служби в поліції з 26.12.2017 остаточний розрахунок із ним був проведений лише 28.02.2018, тому ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про стягнення грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Ухвалою окружного адміністративного суду від 19.12.2019 у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду без розгляду відмовлено, заяву позивача про поважність причин пропуску звернення до суду задоволено, визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено строк звернення до суду з позовом до відповідача про стягнення середньоденного грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у цій справі.
Рішенням окружного адміністративного суду від 20.12.2019 позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 27.12.2017 по 28.02.2018 у сумі 22 410,24 грн, з відрахуванням законодавчо встановлених податків та зборів. Постановою апеляційного адміністративного суду від 11.03.2020 змінено постанову в частині стягнення розміру середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суди вказали, що матеріалами справи підтверджено затримку повного розрахунку при звільненні позивача з роботи протягом 29 робочих днів із 20.09.2018 по 31.10.2018, що в силу статті 117 Кодексу законів про працю України є підставою для відповідальності, тобто виплати працівникові середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За правилами частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об’єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п’ята статті 122 цього Кодексу).
Отже, КАС України визначено місячний строк звернення до суду у справах щодо проходження публічної служби, а КЗпП України встановлено тримісячний строк.
КАС ВС зазначив: «Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, наказом ГУНП в Луганській області від 19.12.2017 № 885 о/с позивача звільнено зі служби в поліції з 26.12.2017. Остаточний розрахунок проведено 28.02.2018. Перебіг строку звернення до суду почався 01.03.2018. Згідно з поштовим штампом на конверті, позивач звернувся з позовною заявою до відділення поштового зв’язку 11.10.2019, тобто більш ніж через півтора року після остаточного розрахунку. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач вказав, що 30.01.2018 між позивачем та командиром військової частини укладено контракт про проходження військової служби у ЗСУ на три роки. Своєчасне пред’явлення позову стало утрудненим у зв’язку з обумовленою обмеженістю доступу до нормативноправової бази та оргтехнічним засобам, оскільки службові завдання виконуються за межами населених пунктів у польових умовах».
Проте, такі обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, з огляду на таке.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб’єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов’язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду та належних обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з цим позовом позивачем не наведено та не доведено, колегія суддів вказала на відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду та про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до вимог статті 123 КАС України.
_03_03.png)
