Особливості наказного провадження

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

            Право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань є конституційним правом, закріпленим у частині п’ятій  статті 55 Конституції України.

            Інститут наказного провадження достатньо новий для цивільного судочинства. Його введення обумовлено потребами судової практики, а саме у зв’язку з недоцільністю використання складної процедури позовного провадження за тими вимогами, які можуть вважатися безспірними, застосування спрощеної процедури розгляду таких вимог є виправданим.

            Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (ч. 3 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України).

            Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

            Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

            При цьому, судовий наказ є особливою формою цивільного судочинства, в межах якої суд позбавлений можливості додатково збирати докази та додатково з`ясовувати обставини правовідносин.

            Пам’ятайте! Розгляд справ у наказному провадженні проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, на підставі поданої письмової заяви та доданих до неї доказів, для підтвердження цих вимог.

            Знайте! Судовий наказ одночасно є виконавчим документом. Після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові на його офіційну електронну адресу або рекомендованим листом із повідомленням про вручення, чи цінним листом з описом вкладеного, якщо офіційної електронної адреси боржник не має.

Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами.

Боржник має право протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав.  Заява про скасування судового наказу подається до суду у письмовій формі.

У заяві про скасування судового наказу має бути зазначено:

• найменування суду, до якого подається заява;
• ім'я(найменування) стягувача та боржника, а також ім'я (найменування) представника боржника та заявника, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України;
• наказ, що оспорюється;
• зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Заява підписується боржником або його представником.

 До заяви про скасування судового наказу додаються:

• документ, що підтверджує сплату судового збору;
• документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником;
• клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

У разі ненадходження до суду заяви від боржника про скасування судового наказу протягом п’яти днів після закінчення строку на її подання судовий наказ набирає законної сили.  

За інформацією прес-служби суду