Що важливо знати про допит дитини

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків. При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Для того, щоб здійснити забезпечення найкращих інтересів дитини, потрібно, для початку, виявити ці інтереси. Одним з основних способів визначення інтересів дитини (яка досягла віку і такого рівня розвитку, який дозволяє їй сформулювати й висловити власні погляди) є визначення думки самої дитини щодо ситуації, що склалась.

 Чинне законодавство України у багатьох нормативно-правових актах, зокрема у Сімейному кодексі України, передбачає необхідність вислухати думку дитини при прийнятті рішень що стосуються її життя (наприклад, ст. 171 СК України визначає, що дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном).

Водночас, як саме повинна відбуватись реалізація права дитини «бути вислуханою» відповісти важко, оскільки донести свою думку або своє бачення до суду дитина може у різний спосіб.

Допит (характерні особливості, у відповідності до ст. 232 ЦПК України):

Допит малолітніх свідків і, за розсудом суду, неповнолітніх свідків проводиться в присутності батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, а також служби у справах дітей.

Свідкам, які не досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, не попереджуючи про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і не приводить до присяги.

Свідкам, які досягли шістнадцятирічного віку, головуючий роз’яснює обов’язок про необхідність давати правдиві показання, попереджає про відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання, і приводить до присяги.

Батьки, усиновлювачі, опікуни, піклувальники, якщо вони не заінтересовані у справі, представники органів опіки та піклування, служби у справах дітей можуть з дозволу суду ставити свідкові (дитині) питання, а також висловлювати свою думку стосовно особи свідка, змісту його показань.

У виняткових випадках, коли це необхідно для об’єктивного з’ясування обставин справи, на час допиту осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку, із зали судового засідання за ухвалою суду може бути видалений той чи інший учасник справи.

Свідок, який не досяг шістнадцятирічного віку, після закінчення його допиту видаляється із зали судового засідання, крім випадків, коли суд визнав необхідною присутність цього свідка в залі судового засідання.

Відповідно до ст. 147 ЦПК України, малолітні та неповнолітні особи не підлягають приводу в суд у разі, якщо вони є свідками, що були належно викликані, але без поважних причин не з’явились на судове засідання або не повідомили про причини неявки.

Отже, допит дитини є процесуальною дією, що має чітко регламентовану законом процедуру проведення, передбачає формалізм процедури, присутність при його проведенні батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, якщо вони не заінтересовані у справі, або представників органів опіки та піклування, служби у справах дітей, а також, у випадку, коли дитина досягла 16 років, передбачає приведення свідка до присяги, існування відповідальності за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

Крім того, допит спрямований на з’ясування обставин справи, певних фактів, а не здійснюється не визначення суб’єктивної думки дитини. Суд виступає «модератором» цього процесу, а також наділений правом ставити свідку питання після закінчення його допиту учасниками справи і з’ясовувати суть відповіді свідка на питання учасників справи. Тобто, активну роль у цьому процесі відіграють як інші учасники справи, так і суд.

При судовому допиті неповнолітніх обов’язкова участь психолога – тим більше, якщо такий свідок, підозрюваний або звинувачуваний страждає якимись психологічним розладами.

Особливості психіки неповнолітніх пов’язані з обмеженістю їхнього життєвого досвіду, неповним обсягом знань і представлень, вони схильні до навіювання і в ході свідчень можуть давати спотворену інформацію. Необхідно сформувати у допитуваного бажання говорити, викликати інтерес до майбутньої розмови, мотивацію розповісти все чітко та без приховування.

Встановлення психологічного контакту з підлітком дозволить йому правильно зрозуміти ситуацію, усвідомити свої дії або дії оточення і в результаті надати об’єктивні свідчення. Крім того, на підставі висновків психолога можна визначити, чи усвідомлював неповнолітній значення своїх дій, їх наслідки та небезпеку для оточення.

Психолог може діагностувати хибність свідчень, визначити мотив вчинків, здолати сором і страхи – наприклад, через загрози та залякування зацікавленої особи, неприязнь до слідчого й інші блоки.

Необхідно сформувати спокійну обстановку під час допиту дитини в суді, зробити спілкування безконфліктним, запобігти появи у неповнолітнього вторинної травматизації, яка може виникнути в ході слідчих заходів.