Забезпечення права на захист у кримінальному провадженні: актуальна практика Верховного Суду

Якщо особі вручають повідомлення про підозру за відсутності захисника, то чи порушується її право на захист? Чи потрібен захисник у разі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі? Чи може вважатися нововиявленою обставиною порушення права засудженого на захист через неналежне виконання захисником своїх обов’язків під час розгляду справи? На ці та інші запитання, що стосуються забезпечення права на захист, відповіла суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Олександра Яновська, розповідаючи про практику ККС ВС суддям судових палат у кримінальних справах апеляційних судів.

«Право на захист – комплексний інститут у межах кримінального процесу, який містить кілька складових. Це взаємовідносини "підозрюваний (обвинувачений, засуджений) – захисник"; забезпечення права на здійснення захисту безпосередньо особою; участь сторони захисту у процесі доказування; обов’язки уповноважених осіб (слідчих прокурорів, слідчих суддів) та органів у гарантуванні права на захист», – зазначила доповідачка.

Олександра Яновська акцентувала на актуальній судовій практиці Верховного Суду щодо забезпечення права на захист. Так, у постанові від 14 червня 2022 року у справі № 463/5551/15 (провадження № 51-5789км21) ККС ВС вказав, що затримання особи при вчиненні замаху на кримінальне правопорушення або безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення чи під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні (ст. 207 КПК України), а також особи, підозрюваної у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі (ст. 208 КПК України), є подією, несподіваною для його учасників, а тому здійснюється без ухвали слідчого судді. Відсутність захисника під час затримання особи у випадку, передбаченому ст. 208 КПК України, не може вважатися порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Що стосується участі захисника під час повідомлення особі про підозру, то, розглянувши одне з кримінальних проваджень, ККС ВС зауважив, що гл. 22 «Повідомлення про підозру» КПК України не містить жодних застережень про необхідність залучення захисника при повідомленні особі про підозру. Відсутність захисника при врученні особі повідомлення про підозру, якщо обставини кримінального провадження не є такими, що відповідно до вимог ст. 52 КПК України вказують на обов’язкову участь захисника, не є порушенням права особи на захист (постанова ККС ВС від 1 серпня 2022 року у справі № 161/7088/20, провадження № 51-3815км20).

У постанові від 19 липня 2022 року у справі № 727/13085/18 (провадження № 51-10250км18) ККС ВС звернув увагу на те, що у процесі розгляду в спеціальному судовому провадженні (in absentia) суд першої інстанції повинен уживати всіх необхідних заходів для реалізації захисником своїх процесуальних прав, забезпечувати сторонам рівні умови для їх реалізації та надавати кожній стороні розумну можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону в суттєво невигідне становище щодо іншої сторони. Якщо в спеціальному судовому провадженні суд відмовив задовольнити клопотання сторони захисту про відкладення розгляду справи та про надання часу на підготовку виступу в судових дебатах для належної організації і непорушення права на захист підзахисного без належного й розумного обґрунтування своєї відмови, посилаючись виключно на необхідність забезпечення безперервності судового розгляду (ст. 322 КПК України) і недоцільність витрачання прокурором бюджетних коштів на розміщення оголошення, то це порушує принципи юридичної рівності, змагальності та справедливості судового розгляду, що не узгоджується зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, розповіла Олександра Яновська, у справі № 791/1/18 (провадження № 51-9184км18) ККС ВС пояснив, що порушення права засудженого на захист через неналежне виконання захисником своїх обов’язків під час розгляду справи не може вважатися нововиявленою обставиною. Для того, щоб обставина могла бути визнана нововиявленою, вона має стосуватися предмета доказування у справі, тобто обставин, що зумовили висновок про винуватість особи у вчиненні злочину. Можливі процесуальні порушення, допущені під час розгляду справи, у тому числі й такі, що могли позначитися на ефективності захисту, не є нововиявленими обставинами в розумінні ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462 КПК України (постанова ККС ВС від 8 лютого 2022 року).

Висвітлюючи питання про забезпечення права на здійснення захисту безпосередньо особою, спікерка навела як приклад постанову від 31 травня 2022 року  у справі № 450/1333/16 (провадження № 51-586км21), в якій ККС ВС зробив висновок, що особа, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного характеру, має право особисто подавати апеляційну скаргу на судове рішення, ухвалене в порядку, передбаченому гл. 39 КПК України, незважаючи на те, що участь захисника в такому провадженні є обов’язковою.

У презентації Олександри Яновської можна ознайомитися також з іншою судовою практикою ВС щодо забезпечення права на захист у кримінальних провадженнях та з деякими міжнародними економічними показниками щодо витрат на судову систему, зокрема й на правову допомогу.

Виступ судді ККС ВС відбувся в межах програми підготовки для підтримання кваліфікації суддів судових палат у кримінальних справах апеляційних судів, організованої Національною школою суддів.