Правосуддя в умовах війни: учасники міжнародної конференції обговорили головні виклики під час воєнного стану

Сьогодні правові засади діяльності органів державної влади визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану», згідно з яким правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства, що може мати наслідком порушення принципу верховенства права, забороняється. Тобто у надскладних умовах воєнного стану має бути забезпечено право громадян на справедливий суд, дотримано принципу верховенства права.

На цьому наголосив голова Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Станіслав Кравченко, який модерував третю сесію «Правосуддя в умовах війни» міжнародної конференції, присвяченої 5-річчю ВС.

Станіслав Кравченко зауважив, що під час воєнного стану з найбільшими викликами зіткнулася кримінальна юрисдикція. Законодавець неодноразово вносив зміни та доповнення до КПК України, зокрема щодо визначення підсудності, проведення слідчих дій, а також інших особливостей режиму кримінального провадження в умовах воєнного стану, передбачених ст. 615 КПК України.

Зазнав змін і КК України: посилено відповідальність за деякі кримінальні правопорушення, вчинені в умовах воєнного стану, в тому числі за злочини проти основ національної безпеки України. Крім того, КК України було доповнено новими складами злочинів, як-от колабораційна діяльність, пособництво державі-агресору та ін. І нині, через повномасштабне вторгнення російського агресора на територію України, суддям доводиться розглядати зовсім нову категорію справ – кримінальні провадження щодо кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (пропаганда війни; планування, підготовка, розв'язування та ведення агресивної війни; порушення законів та звичаїв війни тощо).

Голова ККС ВС наголосив, що правова спільнота України позитивно сприйняла новину про рішення Європейського парламенту щодо створення спеціального воєнного трибуналу для притягнення до відповідальності всіх, хто винуватий у злочині агресії проти України. Разом з тим, за словами Станіслава Кравченка, судді України розуміють, що це буде суд для вищих посадових осіб держави-агресора. «Створення трибуналу – це дуже важливо. Водночас основна робота – розгляд десятків тисяч кримінальних проваджень щодо злочинів агресії та воєнних злочинів, зареєстрованих в Україні, – ляже на плечі національних судів», – резюмував голова ККС ВС.

Під час виступу Генеральний прокурор Андрій Костін зазначив, що вперше в історії незалежної України національній системі правопорядку та правосуддя доводиться сприяти утвердженню верховенства права в державі, у якій майже рік триває повномасштабна війна.

Обсяги вчинення військами держави-терориста воєнних злочинів є безпрецедентними, а їх жахливі наслідки щодня вражають не тільки нас, а й увесь цивілізований світ, наголосив Генеральний прокурор. «Та спільними зусиллями ми встановимо імена всіх злочинців, всі деталі вчинених злочинів і відновимо справедливість», – заявив Андрій Костін.

Питання про підтримку Верховного Суду в подоланні викликів війни висвітлила Перша Голова Верховного суду Польщі Малгожата Мановська. Вона акцентувала на важливості забезпечення безперервної роботи органів судової влади та їхньої незалежності у цей складний час.

Малгожата Мановська поділилася спогадами про те, що, коли почула про війну в Україні, в неї інстинктивно виникло бажання захищати та діяти, адже це війна, яка розпочалася не десь далеко, а в країні, яка межує з її батьківщиною – Польщею та загрожує польському народу.

Тож судді ВС Польщі вирішили підтримати українців. З перших днів війни було налагоджено канали комунікації задля вирішення нагальних питань, пов’язаних із вторгненням рф, направлено до України гуманітарну допомогу, запропоновано житло в Польщі, організовано збір коштів, забезпечено надання певних соціальних послуг тощо.

Перша Голова ВС Польщі зазначила, що в перші дні російської агресії надіслала листа Голові Мережі голів верховних судів Європейського Союзу Беттіні Лімперг із проханням прийняти позицію щодо ситуації, яка склалася. У результаті була ухвалена спільна декларація щодо засудження військової агресії, яку рф здійснює проти України. Водночас Малгожата Мановська звернулася до голови верховного суду рф із закликом вжити заходи для припинення російської військової агресії, проте відповіді не отримала.

«З перших днів військової агресії ми стояли пліч-о-пліч із нашими друзями з України, надавали логістичну, матеріальну та моральну допомогу. Ми робимо все можливе, щоб розповісти світові про ті трагічні події, які відбуваються в Україні. Сподіваюся, що війна скоро закінчиться, Україна переможе. Я лише бажаю, щоб Європа та світ були більш мужніми, щоб допомогти це зробити», – сказала на завершення виступу Малгожата Мановська.

Суддя ККС ВС Олександра Яновська розповіла про  особливості та перспективи кримінальної юрисдикції під час воєнного стану в Україні. За її словами, серед тих злочинів агресії та воєнних злочинів, вчинених у період повномасштабного вторгнення рф, тобто починаючи з 24 лютого 2022 року, найбільшу кількість становлять злочини, передбачені ст. 438 КК України, – порушення законів та звичаїв війни. Їх зареєстровано понад 63 тис.

«Слідчі, правоохоронні, судові органи є першопрохідцями, які торують шлях щодо застосування цієї норми кримінального права», – зазначила суддя.

Вона також звернула увагу на те, що значна частина (майже 10 тис.) зареєстрованих злочинів проти основ національної безпеки України стосується посягання на територіальну цілісність і недоторканність України (ст. 110 КК України).

Олександра Яновська ознайомила учасників конференції із законодавчими новелами кримінального матеріального та процесуального права, поява яких була зумовлена введенням воєнного стану в Україні. Так, зокрема, у КК України з’явилася ще одна обставина, яка виключає кримінальну протиправність діяння – «бойовий імунітет» (ст. 43-1КК України). Це діяння, вчинене в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту та спрямоване на відсіч і стримування збройної агресії російської федерації або агресії іншої країни, якщо це заподіяло шкоду життю або здоров’ю особи, яка здійснює таку агресію.

Крім того, було посилено відповідальність за низку складів кримінальних правопорушень, передбачених КК України. Наприклад, запроваджено довічне позбавлення волі як вид покарання за державну зраду, диверсію. Також у цьому Кодексі з’явився новий склад кримінального правопорушення – колабораційна діяльність (ст. 111-1 КК України).

За словами доповідачки, законодавець передбачив широкий спектр дій, які можуть вважатися колабораційною діяльністю. Це відповідь на прояви незаконної діяльності, які, на жаль, здебільшого є характерними для здійснення громадянами України (спеціальний суб’єкт кримінального правопорушення, передбачений частинами 1–3, 5, 7 ст. 111-1 КК України), але й не тільки ними (загальний суб’єкт – частини 4, 6 ст. 111-1 КК України). Водночас є проблеми щодо застосування ст. 111-1 КК України, пов’язаних із недостатньою чіткістю формулювань цієї норми.

Реагуючи на виклики воєнного часу, законодавець запровадив кримінальну відповідальність і за незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги (ст. 201-2 КК України), і за виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії російської федерації проти України, глорифікацію її учасників (ст. 436-2 КК України) та за інші діяння.

Олександра Яновська наголосила, що законодавчі зміни до КПК України на період дії воєнного стану стосуються, зокрема, питань стосовно: надання додаткових повноважень прокурорам та слідчим; виняткового порядку застосування запобіжних заходів; розширення застосування дистанційного правосуддя; особливостей використання доказів; співпраці з Міжнародним кримінальним судом.

Говорячи про перспективи кримінальної юрисдикції в Україні, суддя ККС ВС акцентувала на необхідності забезпечення єдності судової практики щодо застосування норм матеріального та процесуального кримінального права. «Стандарт доказування в кримінальній юрисдикції є найвищим. Тому єдність суддів, прокурорів, адвокатів щодо розуміння, тлумачення, застосування, наприклад, норм процесуального права є надзвичайно важливим з точки зору ефективності притягнення до кримінальної відповідальності всіх винуватих у злочинах, вчинених на території України», – зауважила Олександра Яновська.

Актуальним є і питання про спеціалізацію слідчих підрозділів, прокурорів та суддів щодо воєнних злочинів; розвиток дистанційного правосуддя в кримінальних провадженнях.

Заступник секретаря Адміністративного трибуналу Ради Європи, старший юрист Секретаріату Європейського суду з прав людини Дмитро Третьяков окреслив питання щодо відступу від зобов’язань під час надзвичайної ситуації згідно зі ст. 15 Європейської конвенції з прав людини у контексті війни в Україні.

За словами доповідача, у ст. 15 Конвенції передбачено, що під час війни або іншої суспільної небезпеки, яка загрожує життю нації, будь-яка Висока Договірна Сторона може вживати заходів, що відступають від її зобов'язань за цією Конвенцією, виключно в тих межах, яких вимагає гострота становища, і за умови, що такі заходи не суперечать іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом.

Рішень ЄСПЛ у справах, у яких згадується ст. 15 Конвенції, небагато, адже вони стосуються виключних ситуацій. Якщо говорити про Україну, то така справа була одна – «Хлєбік проти України».

По-перше, ЄСПЛ завжди наголошував, що визначати те, чи виникла певна надзвичайна ситуація, мають національні органи, а Суд потім перевірить, чи дійсно це так. По-друге, не дозволяється відступ від статей Конвенції щодо права на життя, крім випадків смерті внаслідок правомірних воєнних дій, заборони катування і рабства, принципу, за яким жодне покарання не може бути призначене без закону.

Що стосується інших статей, то гарантовані ними права та свободи можуть обмежуватися. «Але вони і в принципі можуть обмежуватися. Відступ від зобов’язань за ст. 15 Конвенції не дає державі карт-бланш, він дозволяє в певних ситуаціях, з урахуванням гостроти становища, законності обмежень, відповідності іншим її зобов'язанням згідно з міжнародним правом, обмежувати права більше, ніж зазвичай. Наприклад, право на повагу до приватного і сімейного життя (ст. 8 Конвенції) може обмежуватися в інтересах національної та громадської безпеки, свобода думки, совісті і релігії (ст. 9) – в інтересах громадської безпеки», – зауважив доповідач.

За його словами, в кожному випадку Суд вирішує, чи обмеження права відповідає вимогам статті, на порушення якої скаржаться, і в разі необхідності розглядає питання, чи узгоджується таке обмеження з відступом від зобов’язань за ст. 15 Конвенції. Питання, які розглядає ЄСПЛ, подібні до тих питань, які він розглядає зазвичай під час оцінки втручання у право: чи були законні підстави, чи була необхідність втручання, чи було це втручання пропорційним, чи був захист від свавілля та зловживань, що насамперед забезпечуються судовим контролем, а також періодичністю перегляду необхідності втручання.

Дуже часто відступ від зобов’язань розглядається в контексті зобов’язань держави за ст. 5 Конвенції, що є зрозумілим, оскільки, на відміну від більшості прав, обмеження яких дозволяється, право на свободу та особисту недоторканність може бути обмежено у чітко визначених випадках, перелічених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Але під час війни, очевидно, що може виникати необхідність позбавлення волі з інших причин, ніж тих, що передбачені цим пунктом, наприклад взяття в полон.

«І тут варто повернутися до п. 1 ст. 15 Конвенції, у якому, зокрема, міститься вимога, щоб заходи, що вживаються державою під час відступу від зобов’язань, не суперечили іншим її зобов’язанням згідно з міжнародним правом. Цікавою у цьому контексті є справа "Хасан проти Сполученого Королівства"», – сказав Дмитро Третьяков.

Крім того, спікер звернув увагу на те, що кожна держава обов’язково має довести до відома Генерального секретаря Ради Європи про відступ від своїх зобов’язань і на який період він здійснюється.

Суддя Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Олена Кібенко презентувала «Головні виклики для правосуддя: трансформація Верховного Суду».

За словами доповідачки, традиційна ієрархічна структура управління ВС застосовувалася доволі давно, і жодних проблем не виникало, поки не почалася пандемія, а потім – воєнні дії. У цій структурі інформація передається послідовно: Голова ВС збирає голів касаційних судів, Секретаря Великої Палати ВС та проводить із ними наради, далі ці питання обговорюються на нижчому рівні в судах та ВП ВС. Колективні органи – Пленум ВС та збори суддів – збираються періодично.

Перехід до сучасної «холакратичної» структури управління судом почався давно: у 2017 році, на першому Пленумі нового ВС, були створені чотири робочі групи, які займалися питаннями менеджменту, комунікації, структури судового рішення, єдності судової практики. Під час Пленуму, запланованого на 25 лютого 2022 року, ці групи мали об’єднатися в одну – групу стратегічного розвитку ВС, однак війна завадила формалізувати діяльність групи. Втім, у період активної фази війни діяльність цієї «неформалізованої» групи допомогла оперативно вирішити низку нагальних питань.

Олена Кібенко зазначила, що війна принесла нові виклики, і серйозним завданням стала оптимізація структури апарату. З початком повномасштабної агресії рф у нашій країні почалися фінансові проблеми, і, звісно, перед органами державної влади постало питання про необхідність скорочення витрат. «ВС прийняв цей виклик, і ми почали працювати над вирішенням питання про скорочення витрат, але з тим, щоб ВС не втратив інституційну спроможність, справи розглядалися з тією ж якістю та продуктивністю», – розповіла суддя КГС ВС.

Так, був проведений мініаудит апарату ВС з використанням досвіду верховних судів країн ЄС та врахуванням роботи ВС. Якщо порівняти з апаратами закордонних судів, то структура апарату ВС є складною та незрозумілою як для суддів, так і для працівників апарату, вона не відповідає тим реальним функціям, які виконують працівники.

«Ми обрали шлях трансформації структури, тобто розроблення нової структури апарату ВС, яка б відповідала потребам Верховного Суду та викликам, які існують під час війни», – сказала Олена Кібенко.

Робоча група ВС розробила принципи побудови нової структури. Основний підхід – централізація функцій; укрупнення структурних підрозділів; врахування різниці в кількості суддів, навантаження різних касаційних судів та судових палат, врахування специфіки процесу, справедливі принципи розподілу ресурсів; усунення подвійного підпорядкування, дублювання функцій та ін.

9 грудня 2022 року Пленум ВС підтримав запропоновану групою зі стратегічного розвитку нову структуру апарату ВС, яка наближена до європейської та забезпечить економію фінансів. «Це лише початок роботи з оптимізації діяльності апарату ВС. На початок лютого 2023 року запланована сесія стратегічного планування щодо удосконалення роботи ВС, у тому числі враховуючи можливості диджиталізації», – резюмувала Олена Кібенко.

На завершення міжнародної конференції Голова ВС Всеволод Князєв подякував усім за участь у конференції, за цікаве та фахове обговорення проблем, викликів, які стоять перед українськими судами і перед правосуддям в Україні та світі в цілому.

«Хочу акцентувати на тезі, яку сформулював суддя ЄСПЛ від України Микола Гнатовський. Так, якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи. Отже, ВС не повинен приймати рішення, які суперечать його практиці, крім випадків відступлення від попереднього прецеденту за визначених умов. Про таке відступлення ВС має чітко зазначити у своєму рішенні та мотивувати його. Здебільшого такі вимоги виконуються суддями ВС, а тих випадків суперечностей практики має ставати все менше і менше», – сказав Голова ВС.

Всеволод Князєв звернув увагу на висвітлене Головою Мережі голів верховних судів ЄС, Головою Федерального верховного суду Німеччини Беттіною Лімперг питання щодо застосування країнами – членами Європейського Союзу прецедентів, створених Судом ЄС.

«Україна ще не є членом ЄС, але вже перебуває на шляху до цього. Поки прецеденти Суду ЄС не є такими, що підлягають урахуванню, тож виникає питання впливу таких прецедентів на судову практику України», – зауважив Голова ВС.

У цьому контексті він нагадав про авторитетний прецедент, який полягає в тому, що прецедент, який не є обов’язковим для суддів у тому чи іншому сенсі, однак враховується судами. У практиці іноземних судів це відбувається, наприклад, коли суд однієї країни враховує прецеденти іншої країни. Врахування полягає в тому, що національний суд вивчає авторитетний прецедент, з’ясовує аргументацію, яка призвела до прийняття іноземним судом рішення, і застосовує таку аргументацію у власному рішенні за умови, що національний суд погоджується з нею.

«Тож видається, що українським судам варто ставитися до прецедентів Суду ЄС як до авторитетних прецедентів. І тим самим ми вже заздалегідь, ще до завершення євроінтеграційних процесів, спрямуємо практику судів України в русло визнання прецедентної практики Суду ЄС, що, безумовно, полегшить інтеграційний процес нашої судової системи», – наголосив Всеволод Князєв.

За його словами, сьогодні актуальними є питання, які обговорювалися на конференції, щодо диджиталізації, дистанційного правосуддя. «Воєнний стан чи пандемію слід розглядати не як умову тимчасового застосування дистанційного правосуддя, а як поштовх до його активного подальшого розвитку. Дистанційне правосуддя, безумовно, буде дуже корисним і в мирний час», – зазначив Голова ВС.

Також він зауважив, що під час конференції багато часу було приділено обговоренню викликів правосуддю в умовах війни та пошуку способів вирішення великої кількості проблемних питань.

Всеволод Князєв подякував проєкту Ради Європи «Підтримка правосуддя в Україні протягом воєнного та пост-воєнного часу», який спільно з ВС організував міжнародну конференцію до 5-річчя ВС «Імплементація принципу верховенства права: роль Верховного Суду в сучасних умовах».