Постанова Верховного Суду щодо кваліфікації дій особи за умисне знищення або пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК України)

Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 Кримінального кодексу України, вказує на те, що до діяння в цій статті слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч.1 ст.194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст.194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

Такий висновок зробила колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, яка розглянула касаційну скаргу захисника засудженого на вирок місцевого та ухвалу апеляційного судів.

Відповідно до вироку, який апеляційний суд залишив без змін, чоловік був засуджений за ч. 2 ст. 194 КК України (умисне знищення або пошкодження майна). Він був визнаний винуватим у тому, що, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння на території садиби особи, за допомогою горючої суміші, шляхом підпалу, пошкодив її автомобіль, завдавши матеріальної шкоди на суму 41621,72 грн.

У касаційній скарзі захисник просив скасувати судові рішення, а справу закрити у зв’язку з відсутністю в діях особи складу злочину, оскільки для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 194 КК України необхідним є заподіяння шкоди у великих розмірах, шляхом підпалу. На його думку, шкода, заподіяна засудженим, не належить до великого розміру.

ВС залишив судові рішення без змін з огляду на таке. Юридичний аналіз ч. 1 ст. 194 КК України  свідчить про те, що законодавець указав на дві ознаки об’єктивної сторони складу злочину: суспільно небезпечне діяння («знищення або пошкодження чужого майна») та суспільно небезпечні наслідки («шкода у великих розмірах»). За конструкцією об’єктивної сторони склад злочину, передбачений ч.1 ст.194 КК України, є матеріальним, оскільки передбачає наслідки як обов’язковий елемент його об’єктивної сторони (причинний зв’язок між діяннями та наслідками).

Водночас ч. 2 ст. 194 КК України передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки». Кваліфікований склад, передбачений ч. 2 ст. 194 КК України, містить кілька альтернативних (окремих) кваліфікуючих ознак: 1) вчинення шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або 2) заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах, або 3) спричинення загибелі людей чи інших тяжких наслідків. При цьому обґрунтовано кожній із них надано цілком самостійне значення.

Якщо припустити, що словосполучення «те саме діяння», застосоване законодавцем у ч. 2 ст. 194 КК України, віддзеркалює повністю ч. 1 цієї статті, тобто: «умисне знищення або пошкодження чужого майна», і «заподіяння шкоди у великому розмірі», то за такого підходу кожна із обставин, зазначених у ч. 2 ст. 194 КК України, потребує як попередня умова встановлення також заподіяння шкоди у великому розмірі. Наприклад, за наявності такої кваліфікуючої ознаки, як «заподіяння майнової шкоди в особливо великих розмірах», що свідчить про необхідність установлення саме такого розміру шкоди, безвідносно від наявності інших обставин та великого розміру, зазначеного у ч. 1 ст. 194 КК України. Якщо ж стати на позицію, що й тут потрібно встановити шкоду у великих розмірах, як у ч. 1, то вийде, що спочатку слід встановити великий, а потім ще й особливо великий розмір шкоди. Такий підхід є суперечливим.

Тобто, вживаючи слова «те саме діяння», законодавець має на увазі лише «суспільно небезпечне діяння» як ознаку об’єктивної сторони складу аналізованого злочину.

При диференціації кримінальної відповідальності за умисне знищення або пошкодження чужого майна у випадку вчинення відповідного злочину шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом обов’язковою характеристикою є не наслідки, а «загальнонебезпечний спосіб знищення або пошкодження». Спосіб знищення пріоритетний, оскільки основним аргументом на його користь є більш вагома соціальна значущість (суспільна небезпека) способу знищення або пошкодження чужого майна порівняно з «шкодою у великих розмірах».

Позиція ВС стосовно того, що «заподіяння шкоди у великих розмірах» не входить до змісту формулювання «те саме діяння», співвідноситься із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 5 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13-к, провадження № 13-57кс18).

Детальніше з текстом постанови колегії суддів ККС ВС можна ознайомитися за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/Review/80889416.