ВС пояснив, коли водіям дозволено їздити тротуарами

Рух автомобіля тротуаром, пов’язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки, не може містити складу порушення пункту 11.13 ПДР. Такий висновок зробив ВС в постанові №524/9162/16-а, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

7 листопада 2019 року                                  м.Київ                               №524/9162/16-а

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача — БІЛАК М.В.,
суддів: ГУБСЬКОЇ О.А., КАЛАШНІКОВОЇ О.В. —

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Особи 1 на постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 3.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 у справі за позовом Особи 1 до інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції в м.Кременчуці департаменту патрульної поліції молодшого лейтенанта поліції Дерев’янка О.М., третя особа — департамент патрульної поліції Національної поліції, про скасування рішення.

I. ПРОЦЕДУРА

1. Особа 1 звернувся до суду з позовом до інспектора ПП, третя особа — департамент

патрульної поліції НПУ, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху від 21.11.2016 серії АР №178454, згідно з якою на позивача накладено штраф у розмірі 255,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 Кодексу про адміністративні правопорушення.

2. Постановою Автозаводського райсуду від 3.04.2017, залишеною без змін ухвалою ХААС від 18.05.2017, у задоволенні позову відмовлено.

3. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Особа 1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, позов задовольнити.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що постановою інспектора ПП від 21.11.2016 серії АР №178454 Особу 1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КпАП у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення п.11.13 ПДР.

5. Згідно з даними вказаної постанови Особа 1 21.11.2016, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia Ambiente, номерний знак №1, у м.Кременчуці по вул. Соборній, 10/7, здійснив рух по тротуару, чим порушив п.11.13 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність у ч.1 ст.122 КпАП.

6. Також судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до оглянутого в ході судового засідання відеозапису з нагрудної камери поліцейського автомобіль позивача був

припаркований на тротуарі біля будівлі закладу швидкого харчування «Варенична №1» по вул. Соборній, 10/7. Після чого Особа 1, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia Ambiente по вул. Соборній, 10/7, здійснив рух по тротуару.

7. Інспектор ПП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснив з дотриманням вимог законодавства, в тому числі роз’яснив позивачу права, заслухав пояснення останнього.

8. Уважаючи спірну постанову від 21.11.2016 протиправною, Особа 1 звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Особа 1, усупереч положенням п.11.13 ПДР, здійснив рух по тротуару.

10. Водночас будь-яких доказів того, що позивач здійснив рух тротуаром з метою виконання робіт або обслуговування торговельного чи іншого підприємства, матеріали справи не містять.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

11. Особа 1 у своїй касаційній скарзі наполягає на тому, що він рухався тротуаром виключно в межах, необхідних для з’їзду з цього тротуару, де він попередньо здійснив стоянку автомобіля відповідно до приписів п.15.10 «в» ПДР.

12. Вважає, що відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора ПП є недопустимим доказом у цій справі, оскільки про нього не зазначено в оспорюваній постанові.

13. У запереченнях на касаційну скаргу третя особа не погоджується з її доводами, вважає касаційну скаргу необґрунтованою. Натомість уважає законними та обґрунтованими оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та погоджується з мотивами ухвалення цих рішень.

14. Зокрема, управління ПП в м.Кременчуці департаменту патрульної поліції наполягає на безпідставності посилання позивача на рух в межах здійснення в’їзду/виїзду з тротуару відповідно до приписів п.15.10 «в» ПДР, оскільки в місці вчинення правопорушення стоянка автомобіля згідно з указаною нормою неможлива через наявність дерев між тротуаром і проїзною частиною вулиці.

15. Водночас третя особа зазначає про допустимість відеозапису як доказу, оскільки можливість використання працівниками поліції технічних засобів, які забезпечують фото- чи відеозапис, прямо передбачена чинним законодавством. Водночас затверджений у встановленому порядку бланк постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не містить поля для внесення даних про технічний пристрій, яким здійснювався відеозапис <…>.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Приписами п.9 ч.1 ст.31 закону «Про Національну поліцію» установлено, що поліція може використовувати такі превентивні заходи, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

20. Відповідно до ч.1 ст.40 цього закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і

будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що перебуває в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

21. З огляду на викладені положення чинного законодавства колегія суддів вважає необґрунтованим посилання позивача на недопустимість відеозапису з нагрудної камери інспектора ПП як доказу у цій справі.

22. Водночас безпідставним є посилання касатора на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» від 23.12.2005 №14 як на обґрунтування необхідності зазначити в оспорюваній у справі постанові джерело доказів вини порушника (відеозапис), оскільки відповідні вимоги стосуються постанов, прийнятих саме судами під час розгляду справ про адміністративні правопорушення.

23. Відповідно до ст.283 КпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення

24. У свою чергу оспорювана у справі постанова повинна відповідати визначеним у ст.283 КпАП вимогам, які не містять положень про обов’язкове зазначення доказів, що підтверджують факт порушення та вину особи.

25. Щодо наявності чи відсутності в діях позивача порушення пункту 11.13 ПДР колегія суддів виходить з такого.

26. Згідно з ч.1 ст.122 КпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на 20 км/год., порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

27. Відповідно до п.11.13 ПДР, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 №1306, забороняється рух транспортних засобів по тротуарах і пішохідних доріжках, крім випадків, коли вони застосовуються для виконання робіт або обслуговування торговельних та інших підприємств, розташованих безпосередньо біля цих тротуарів або доріжок, за відсутності інших під’їздів і за умови виконання вимог пп.26.1—26.3 цих правил.

28. Згідно з п.26.1 ПДР пішоходам дозволяється рухатися в житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їх руху.

29. Приписами п.26.3 ПДР передбачено, що в пішохідну зону в’їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані в зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об’єктів, розташованих на цій території, є інші під’їзди, водії повинні користуватися лише ними.

30. Водночас відповідно до п.15.10 «в» ПДР стоянка забороняється на тротуарах, за винятком легкових автомобілів та мотоциклів, які можуть бути поставлені на краю тротуарів, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м.

31. У п.1.10 ПДР установлено, що стоянка — припинення руху транспортного засобу на час більший, ніж 5 хв., з причин, не пов’язаних з необхідністю виконання вимог цих правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу; тротуар — елемент дороги, призначений для руху пішоходів, який прилягає до проїзної частини або відокремлений від неї газоном.

32. Очевидним і зрозумілим є те, що здійсненню стоянки легкового автомобіля у межах вимог п.15.10 «в» ПДР, тобто на краю тротуару, де для руху пішоходів залишається щонайменше 2 м, передує рух, пов’язаний із заїздом на таке місце, а після її закінчення — рух, пов’язаний із виїздом автомобіля з такого місця стоянки.

33. За таких обставин рух автомобіля тротуаром, пов’язаний із заїздом/виїздом на місце стоянки у межах вимог п.15.10 «в» ПДР, не може містити склад порушення п.11.13 вказаних правил.

34. Як установлено судами попередніх інстанцій, автомобіль позивача перед початком руху був припаркований на тротуарі біля закладу громадського харчування.

35. Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, виходив виключно із факту здійснення автомобілем позивача руху тротуаром без передбачених у п.11.13 ПДР підстав.

36. Проте такі висновки судів є поверховими, зроблені передчасно та без належного дослідження, опису й оцінки всіх доказів, які б могли підтвердити їх, з огляду на таке.

37. Позивач стверджує, що рухався на автомобілі тротуаром виключно в межах вимог п.15.10 «в» ПДР, тобто для здійснення заїзду (а потім і виїзду) на місце стоянки.

38. Вказаним доводам Особи 1 суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки.

39. Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що порушення правил стоянки автомобіля не може бути кваліфіковано за п.11.13 ПДР <…>.

43. Верховний Суд зазначає, що оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій не відповідають вимогам щодо їх обґрунтованості, оскільки ухвалені без повного і всебічного з’ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення цього спору, без надання оцінки всім аргументам учасників справи. Зокрема, суди попередніх інстанцій не встановили, не дослідили, як саме був припаркований автомобіль позивача, тобто того, чи стоянку здійснено відповідно до вимог п.15.10 «в» ПДР; чи зафіксований інспектором ПП рух тротуаром дійсно був пов’язаний із виїздом з місця стоянки. Не надали вказаним обставинам і доводам позивача належної правової оцінки <…>.

47. З огляду на викладене ВС дійшов висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права щодо повного і всебічного з’ясування обставин в адміністративній справі та, як наслідок, висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

48. При новому розгляді спору суду необхідно: надати оцінку всім твердженням та аргументам сторін (у тому числі вчинити передбачені процесуальним законом дії з метою витребування доказів, необхідних для правильного вирішення спору); дослідити та оцінити обставини справи, зафіксовані за допомогою камери інспектора ПП; на підставі додатково встановлених обставин прийняти законне та обґрунтоване рішення.

49. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв’язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись стст.341, 345, 353, 356 КАС, ВС

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 1 задовольнити частково.

Постанову Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 3.04.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Джерело: «Закон і Бізнес»