Карантин та продовження позовної давності, строків припинення поруки, нарахування неустойки

Що сталося?

30 березня Верховна Рада України прийняла Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-2019)” (“Закон № 3275”).

Цим законом були продовжені не лише процесуальні строки, про що ми писали раніше, а й деякі інші важливі юридичні строки, зокрема, загальна та спеціальна позовна давність, строки припинення поруки, строки нарахування штрафних санкцій. Але не обійшлося без двозначностей та курйозів.

Загальна конструкція норм Закону № 3275, якими продовжено строки, передбачені різними нормами різних законодавчих актів, така: “Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями … , продовжуються на строк дії такого карантину”.

Ця норма сформульована таким чином, що може бути розтлумачена в різний спосіб. Виникає щонайменше три проблемні питання її застосування.

Продовжуються лише ті строки, сплив яких мав відбутися під час дії карантину?

Норми Закону № 3275, якими продовжено строки, містять словосполучення “під час дії карантину”. Буквальне тлумачення цієї норми вказує на те, що продовжено лише ті строки, які б мали спливти під час дії карантину.

Скажімо, строк, який розпочався 07 березня 2020 року і мав спливти 06 квітня 2020 року, вважається продовженим. Однак, якби цей строк мав спливти 06 червня 2020 року, він би не продовжувався, навіть попри те, що певна частина цього строку співпала в часі із карантином (якщо, звісно, карантин буде відмінено до 06 червня цього року).

Тобто, з огляду на наявність словосполучення “під час дії карантину” ця норма не поширюватиметься на строки, які спливатимуть після закінчення карантину. В іншому разі норма була б сформульована таким чином: “З метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями … , продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”.

За такою логікою, строк, який має спливти навіть на наступний день після відміни карантину, продовженню не підлягатиме.

Чи продовжуються строки, які спливли під час дії карантину, але до прийняття Закону № 3275?

Закон № 3275 набрав чинності 02 квітня 2020 року. Карантин було встановлено 11 березня 2020 року. Постає питання, чи продовжено цим законом строки, які спливли хоча й під час карантину, але до 02 квітня?

Закон № 3275 не дає відповіді на це питання. За загальним правилом, визначеним у ст. 5 Цивільного кодексу, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, і не мають зворотньої дії у часі. Сплив строків до набрання чинності Законом № 3275 разом із відсутністю норми про зворотню дію цього закону в часі дають нам підстави стверджувати, що строки, які спливли до 02 квітня 2020 року, не вважатимуться продовженими.

На який строк продовжено строки?

У Законі № 3275 вказано, що строки продовжуються на строк дії карантину. Прийменник “на” дозволяє нам вважати, що строки продовжено на кількість днів, яка дорівнює всьому строку дії карантину. Якщо карантин триватиме 44 дні (із 11 березня по 24 квітня), то строки будуть продовжені на 44 дні.

Розглянемо це на прикладі із загальною позовною давністю. Скажімо, за договором позики позовна давність спливає 09 квітня 2020 року. Відповідно до запроваджених змін, позовна давність під час карантину продовжується на строк дії такого карантину – на 44 дні. Таким чином останнім днем позовної давності у нашому випадку буде 23 травня 2020 року.

Тобто, тривалість тих строків, які мали б спливти під час карантину, визначатиметься за формулою: “Базовий строк + строк дії карантину”, де “базовий строк” – це строк до запровадження змін (наприклад, 3 роки щодо загальної позовної давності). 

При цьому строк продовження може бути більшим, ніж деякі нетривалі строки. Наприклад, строк на апеляційне оскарження в господарському процесі (20 днів) буде продовжено щонайменше на 44 дні.

Чи був намір законодавця саме таким чином врегулювати питання продовження строків чи це недолік законодавчої техніки – питання відкрите. Більше того, скоріше за все, у найближчі рік-два тлумачення цих норм ще стане предметом дослідження Великої Палати Верховного Суду.

Які ж саме строки продовжено?

Позовна давність

Не всі без винятку строки продовжено.

Окрім процесуальних строків, продовжено загальну та спеціальну позовну давність (ст. 257 та ст. 258 Цивільного кодексу).

Продовжено і спеціальну позовну давність, що передбачена в інших кодексах, а саме:

• позовна давність на пред’явлення вимог, що випливають з поставки товарів неналежної якості (ч. 8 ст. 269 Господарського кодексу);
• позовна давність на пред’явлення вимог, що випливають з неналежної якості робіт за договором підряду на капітальне будівництво (ч. 3 ст. 322 Господарського кодексу);
• позовна давність на пред’явлення вимог за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт (ч. 5 ст. 324 Господарського кодексу);
• позовна давність на пред’явлення вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу (ч. 2 ст. 72 Сімейного кодексу);
• позовна давність на пред’явлення вимоги про визнання батьківства (ч. 2 ст. 129 Сімейного кодексу);
• позовна давність на пред’явлення вимоги про визнання материнства (ч. 3 ст. 139 Сімейного кодексу)
• позовна давність у трудових спорах (ст. 233 Кодексу законів про працю України).

Що з порукою?

Крім позовної давності, продовжено деякі строки, які в теорії права називають “преклюзивними” – строки реалізації права. Сюди варто віднести строки припинення поруки, передбачені у ст. 599 Цивільного кодексу, строки реалізації переважного права купівлі частки у спільній частковій власності (ст. 362 Цивільного кодексу).

Порука, яка мала би припинитися, скажімо, 10 квітня 2020 року через те, що банк не звернувся із позовом до поручителя упродовж 3 років з дня настання строку виконання основного зобов’язання, буде продовженою ще на строк дії карантину. Якщо карантин триватиме до 24 квітня, як заплановано, то порука буде продовженою на 44 дні – до 24 травня.

Строк нарахування штрафних санкцій

До певної міри несподіваним є те, що законом продовжено й строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, передбачений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу. Там зазначено, що “нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано”. З огляду на зміни, під час дії карантину строк нарахування штрафних санкцій продовжується на строк дії карантину. Наприклад, якщо нарахування штрафних санкцій мало б припинитися 10 квітня, то з урахуванням нового закону ці санкції нараховуватимуться щонайменше на 44 дні довше – до 24 травня. Таким чином збільшується розмір фінансових зобов’язань, що, як видається, суперечить загальному напряму економічних послаблень на час карантину.

Які важливі строки не продовжено?

Слід звернути увагу, що низка важливих і часто застосовуваних строків не продовжилися, зокрема:

• строк для прийняття спадщини;
• строк на пред’явлення вимог конкурсного кредитора у процедурі банкрутства;
• строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється;
• строк чинності майнових прав інтелектуальної власності.

Конфуз

Зазначено у законі і про продовження строку, передбаченого у ст. 128 Сімейного кодексу. Втім, у статті 128 Сімейного кодексу не передбачено ніяких строків. Скоріше за все, мало йтися про статтю 138 Сімейного кодексу України (вимога матері про внесення змін до актового запису про народження дитини).

Автор статті: Богдан Шабаровський