Витяг з Закону України

 

"Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010року

 

 

 

Витяг з Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010року

 

Стаття 1. Судова влада

 

         1. Судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу

 

влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними

 

згідно із законом.

 

         2. Судову владу реалізовують професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур.

 

         3. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції.

 

Стаття 2. Завдання суду

 

         1. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

 

Стаття 3. Судова система України

 

         1. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та суд конституційної юрисдикції.

 

     2. Суди  загальної  юрисдикції утворюють єдину систему судів. Єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні є Конституційний Суд України.

 

       3. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

 

        4. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

 

        5. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та Законом України "Про Конституційний Суд України".

 

Стаття 18. Спеціалізація судів загальної юрисдикції

 

         1. Суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

 

         2. У судах загальної юрисдикції може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ.

 

      3. У місцевих загальних судах та апеляційних судах областей, міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим діє спеціалізація зі здійснення кримінального провадження щодо неповнолітніх.

 

   Судді (суддя), уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, обираються з числа суддів відповідного  суду зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду, якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. Кількість суддів, уповноважених здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду. Суддею, уповноваженим здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, може бути обрано суддю із стажем роботи суддею не менше десяти років, досвідом  здійснення кримінального провадження в суді і високими морально-діловими та професійними якостями. У разі відсутності в суді суддів з необхідним стажем роботи   суддя, уповноважений здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх,  обирається з числа суддів, які мають найбільший стаж роботи на посаді судді.

 

      Судді, уповноважені здійснювати кримінальне провадження щодо неповнолітніх, не звільняються від виконання обов'язків судді відповідної інстанції, проте здійснення ними таких повноважень враховується при розподілі судових справ та має пріоритетне значення.

 

Стаття 21. Види і склад місцевих судів

 

             1. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди.

 

      2. Місцевими господарськими судами є  господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

 

         3. Місцевими адміністративними судами є окружні адміністративні суди, а також інші суди, передбачені процесуальним законом.

 

         4. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, з числа яких призначаються голова та заступник голови суду. У місцевому суді, кількість суддів в якому перевищує п'ятнадцять, може бути призначено не більше двох заступників голови суду.

 

         5. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому процесуальним законом. Кількість слідчих суддів визначається окремо для кожного суду зборами суддів цього суду.

 

         Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду або за пропозицією будь-якого судді цього суду,  якщо пропозиція голови суду не була підтримана, на строк не більше трьох років і можуть бути переобрані повторно. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження  здійснює найстарший за віком суддя цього суду. Слідчий суддя не звільняється від виконання  обов'язків судді  першої інстанції, проте здійснення ним повноважень із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні враховується при розподілі судових справ та  має пріоритетне значення.

 

Стаття 22. Повноваження місцевого суду

 

         1. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає  справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

 

      2. Місцеві  загальні суди розглядають цивільні,  кримінальні, адміністративні  справи,  а також справи про адміністративні правопорушення  у випадках та порядку,  передбачених процесуальним законом.

 

     3. Місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських  правовідносин, а також інші справи,  віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

 

         4. Місцеві адміністративні суди розглядають справи адміністративної юрисдикції (адміністративні справи).

 

         5. Підсудність окремих категорій справ місцевим судам, а також порядок їх розгляду визначаються процесуальним законом.

 

Стаття 23. Суддя місцевого суду

 

     1. Суддя  місцевого  суду  здійснює  судочинство  в  порядку, встановленому  процесуальним  законом,  а також інші повноваження, визначені законом.

 

Стаття 24. Голова місцевого суду

 

 

 

         1. Голова місцевого суду:

 

    1) представляє суд як орган  державної влади у зносинах з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами;

 

         2) визначає адміністративні повноваження  заступника голови

 

        3) контролює ефективність діяльності апарату суду, вносить керівникові територіального управління Державної судової адміністрації  України подання про призначення на посаду керівника апарату суду,  заступника керівника апарату суду та про звільнення їх з посад, а також про застосування до керівника апарату суду, його заступника заохочення або накладення дисциплінарного стягнення відповідно до законодавства;

 

         4) видає на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ;

 

         5) повідомляє Вищу кваліфікаційну комісію суддів України про наявність вакантних посад у суді в десятиденний строк з дня їх утворення;

 

         6) забезпечує виконання рішень зборів суддів місцевого суду;

 

         7) контролює ведення в суді судової статистики, дбає про інформаційно-аналітичне забезпечення суддів з метою підвищення якості судочинства;

 

         8) забезпечує виконання вимог  щодо  підвищення  кваліфікації суддів місцевого суду;

 

         8-1) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;

 

         9) здійснює інші повноваження, визначені законом.

 

             2. Голова місцевого суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження.

 

         3. У разі відсутності голови суду виконання  його обов'язків здійснюється  відповідно до встановленого ним розподілу щодо організації діяльності суду.

 

Стаття 25. Заступник голови місцевого суду 

 

         1. Заступник голови місцевого суду  здійснює  адміністративні повноваження, визначені головою суду.

 

 Стаття 47. Незалежність судді

 

         1. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя  на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення  правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

 

         2. Суддя не зобов'язаний давати жодних пояснень щодо суті справ, які перебувають у його провадженні, крім випадків, установлених законом.

 

         3. Суддя має право звернутися з повідомленням про загрозу його незалежності до Ради  суддів України, яка зобов'язана невідкладно перевірити і розглянути таке звернення за участю судді та вжити необхідних заходів для усунення загрози.

 

Цивільна юрисдикція 

 

Витяг із Цивільного процесуального кодексу України

 

Стаття 15. Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ

 

1. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо:

 

      1) захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин;

 

         3) інших  правовідносин,  крім  випадків,  коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

 

2. Законом може бути передбачено розгляд інших справ  за правилами цивільного судочинства.

 

3. Суди розглядають справи,  визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

 

4. Суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

 

 

 

Підсудність цивільних справ

 

         У порядку цивільного судочинства районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами розглядаються справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

 

         Розділ ІІІ глава 1 ЦПК України визначає правила підсудності справ позовного провадження.

 

Витяг з Цивільного процесуального кодексу України

 

Стаття 109. Підсудність справ за місцезнаходженням  відповідача

 

1. Позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування.

 

{ Частина перша статті 109 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду України   та  Вищого  спеціалізованого  суду  України  з  розгляду цивільних  і  кримінальних  справ  вводяться  в  дію після початку

 діяльності   Вищого   спеціалізованого  суду  України  з  розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

 

2. Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

 

Стаття 110. Підсудність справ за вибором позивача

 

1. Позови про стягнення аліментів, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

 

        2. Позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.

 

      3. Позови про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача, або за місцем завдання шкоди.

 

     4. Позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

 

  5. Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

 

     6. Позови про відшкодування шкоди, завданої майну фізичних або юридичних осіб, можуть пред'являтися також за місцем завдання шкоди.

 

       7. Позови, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, місцезнаходженням.

 

      8. Позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання  або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.

 

     9. Позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).

 

   10. Позови до відповідача, який не має в Українімісця проживання чи перебування, можуть пред'являтися за місцезнаходженням його майна або за останнім відомим зареєстрованим місцем його проживання чи перебування в Україні.

 

    11. Позови про відшкодування збитків, завданих зіткненням суден, а також про стягнення сум винагороди за рятування на морі, можуть пред'являтися також за місцезнаходженням судна відповідача або порту реєстрації судна.

 

   12. Позови до стягувача про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса, можуть пред'являтися також за місцем його виконання.

 

    13. Позови Міністерства юстиції України на підставі міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в інтересах і за довіреністю позивача, який не має в Україні зареєстрованого місця проживання чи перебування, можуть також пред'являтися за місцезнаходженням міністерства або його територіальних органів.

 

   14. Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією  статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.

 

Стаття 111. Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони проживають за її межами

 

{ Назва статті 111 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 }

 

1. Підсудність справ за участю громадян України, якщо обидві сторони   проживають за її межами, за клопотанням позивача визначається ухвалою судді Верховного Суду України. У такому самому порядку  визначається  підсудність справи про розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, які проживають за межами України.

 

{ Текст  статті  111  із  змінами,  внесеними  згідно  із Законом N 1837-VI ( 1837-17 ) від 21.01.2010 } 

 

Стаття 113. Підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою.

 

1. Позови до кількох  відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

 

2. Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову.

 

Стаття 114. Виключна підсудність 

 

1. Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

 

2. Позови про зняття арешту з майна пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. { Частина друга статті 114 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2677-VI ( 2677-17 ) від 04.11.2010 }

 

3. Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини.

 

4. Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.

 

Справи про арешт судна, що дійснюється для забезпечення морської вимоги, розглядаються судом за місцезнаходженням морського порту України, в  якому  перебуває судно, або порту реєстрації судна. { Частину четверту статті 114 доповнено абзацом згідно із Законом N 4190-VI ( 4190-17 ) від 20.12.2011 } 

 

Стаття 115. Наслідки порушення правил підсудності 

 

1. Якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається  позивачеві для подання до належного суду,  про що постановляється ухвала. Ухвала суду  разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

 

Стаття 116. Передача справи з одного суду до іншого

 

1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо:

 

1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування);                  { Пункт 1 частини першої статті 116 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку діяльності  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }

 

2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

 

3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи;

 

4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

 

2. У випадках, встановлених пунктами 3 і 4 частини першої цієї статті, справа передається до суду, найбільш територіально наближеного до цього суду.

 

3. Передача справи з одного суду до іншого здійснюється на підставі ухвали суду після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - після залишення її без задоволення.

 

4. Забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за  винятком випадків,  встановлених цим Кодексом.

 

Стаття 117. Недопустимість спорів про підсудність

 

1. Спори між судами про підсудність не допускаються.

 

2. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 116 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

 

 Адміністративна юрисдикція і підсудність адміністративних справ

 

 Витяг з Адміністративного кодексу України

 

Стаття 17. Юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ

 

{  Назва  статті  17  із  змінами,  внесеними  згідно  із  Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

 

1. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних  повноважень владних управлінських  функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

 

{ Частина перша статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N  1901-VI ( 1901-17 ) від 16.02.2010; в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

 

2. Юрисдикція адміністративних судів поширюється   на публічно-правові спори, зокрема:

 

1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;

 

2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу,  її проходження, звільнення з публічної служби;

 

3) спори між уб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

 

4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

 

5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією ( 254к/96-ВР ) та  законами України;

 

6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим  процесом чи процесом референдуму.

 

{Частина  статті 17 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

 

3. Юрисдикція  адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:

 

1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;

 

2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;

 

{ Офіційне тлумачення положення пункту 2 частини третьої статті 17 див. в Рішенні Конституційного Суду N 19-рп/2011 ( v019p710-11 ) від 14.12.2011 }

 

3) про накладення адміністративних стягнень;

 

4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

 

{ Пункт 5 частини  третьої статті 17 виключено на підставі Закону N 5518-VI ( 5518-17 ) від 06.12.2012 }

 

{ Частина третя статті 17 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

 

Стаття 18. Предметна підсудність адміністративних справ

 

1. Місцевим  загальним судам як адміністративним судам підсудні:

 

1) адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа  місцевого  самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого  самоврядування,  крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам;

 

2) усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;

 

{ Пункт 3 частини першої статті 18 виключено на підставі Закону  N  1691-VI ( 1691-17  ) від 18.02.2010 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 19-рп/2010 ( v019p710-10 ) від 09.09.2010 }

 

4) усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;

 

{  Частину першу  статті 18 доповнено пунктом 4 згідно із Законом N  2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції   адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним  громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайкі або грошової  компенсації  замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2 грудня 2010 року N 2748-VI ( 2748-17 ) "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві  положення"  Закону  України  "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону N 2748-VI ( 2748-17 ) від 02.12.2010 }

 

5) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, передбачених пунктами 1-4 частини першої цієї статті;

 

{ Частину  першу  статті 18 доповнено пунктом 5 згідно із Законом N 4054-VI ( 4054-17 ) від 17.11.2011 }

 

6) адміністративні справи щодо примусового повернення в країну походження або третю країну та примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі території України.

 

{  Частину  першу  статті 18 доповнено пунктом 6 згідно із Законом N 5453-VI ( 5453-17 ) від 16.10.2012 }

 

2. Окружним адміністративним судам  підсудні  адміністративні справи,  у  яких однією зі сторін є орган державної влади,  інший державний  орган,  орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська  або  Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

 

{ Частина друга статті 18 із змінами, внесеними згідно із Законами N  808-VI  ( 808-17 ) від 25.12.2008, N 2181-VI ( 2181-17 ) від 13.05.2010, N 2453-VI            ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції  адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальни страхуванням та інших соціальних виплат соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового  майна, пайків або грошової  компенсації замість них вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України від 2  грудня 2010  року  N 2748-VI ( 2748-17 ) "Про внесення змін до розділу  XII "Прикінцеві положення" Закону України "Про судоустрій і статус  суддів"  щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8 пункту 1 Закону N 2748-VI ( 2748-17 ) від 02.12.2010 }

 

3. Справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

 

4. Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності  Верховної Ради  України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

 

{ Частина  четверта  статті  18  в  редакції  Законів N  1616-VI ( 1616-17 ) від 21.08.2009, N 2181-VI ( 2181-17 ) від 13.05.2010; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо передачі до юрисдикції адміністративних судів та вилучення із цивільної юрисдикції спорі  з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних випла непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації  заміст  них  вводяться  в  дію одночасно з набранням чинності Законом  України від 2 грудня 2010  року  N  2748-VI ( 2748-17  ) "Про внесення змін до розділу XII "Прикінцеві положення"  Закону України  "Про судоустрій і статус суддів" щодо передачі справ, пов'язаних із соціальними виплатами" з урахуванням положень, зазначених в абзацах 3-8  пункту 1 Закону N 2748-VI ( 2748-17 ) від 02.12.2010 } {Положення частини четвертої  статті 18 стосовно підсудності Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції справ про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог щодо несумісності, а також справ  щодо  оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної  комісії  суддів  України  визнано  конституційним згідно з Рішенням    Конституційного Суду N  16-рп/2012 ( v016p710-12 ) від 29.08.2012 }

 

5. У разі невизначеності цим Кодексом предметної підсудності адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

 

Стаття 19. Територіальна підсудність адміністративних справ

 

1. Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

 

{  Частина перша статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

 

2. Адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім  випадків, передбачених  цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний  суд за місцезнаходженням відповідача.

 

{ Частина друга статті 19 із змінами, внесеними згідно із Законом N  2181-VI ( 2181-17 ) від 13.05.2010; в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

 

3. Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України, крім випадків, передбачених цим Кодексом, адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері державних закупівель, адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, його посадова чи службова особа, а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

 

{ Частина третя статті 19 в редакції Закону N 2181-VI ( 2181-17 ) від  13.05.2010;  із змінами, внесеними згідно з Законом N 3156-VI ( 3156-17 ) від 17.03.2011 }

 

4. У разі невизначеності цим Кодексом територіальної підсудності  адміністративної справи така справа розглядається місцевим адміністративним судом за вибором позивача.

 

Стаття 20. Інстанційна підсудність адміністративних справ

 

1. Місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд Україниу випадках, встановлених цим Кодексом, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції.

 

2. Апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів та окружних адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції.

 

3. Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. У випадку, визначеному частиною шостою статті 177 цього Кодексу, Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення Київського апеляційного адміністративного суду.

 

{ Частина третя статті 20 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

 

4. Верховний Суд України у випадках, установлених цим Кодексом, переглядає судові рішення адміністративних судів після їх перегляду в касаційному порядку.

 

{ Частина четверта  статті 20 в редакції  Закону  N  2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 }

 

Юрисдикція справ про адміністративні правопорушення

 

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення

 

Стаття 221 Районні, районні у місті, міські чи міськрайонні суди (судді)

 

Судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 41, статтями 41-1 - 41-3, 42-1 - 42-3, частиною першою статті 44, статтями 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, частинами другою, четвертою та п'ятою статті 85, статтями 85-1, 88 - 88-2, 90, 91, 92-1, частинами третьою - п'ятою статті 96-1, статтями 98, 101-103, частиною першою статті 106-1, статтями 106-2, 107-1, частиною другою статті 112, частинами четвертою та сьомою статті 121, частиною четвертою статті 122, статтями 122-2, 122-4, 122-5, частинами другою і третьою статті 123,  статтею 124, частиною четвертою статті 127, статтею 127-1, статтею 130, частиною третьою статті 133, статтями 135-1, 139, частиною четвертою статті 140, статтями 146, 149-1, частиною другою статті 154, статтею 155-1, частинами першою, третьою і четвертою статті 56, статтями 160, 162 - 162-3, 163-1 - 163-4, частиною другою статті 163-7, статтями 163-12, 164, 164-3, 164-5 - 164-16, 166-1 - 166-4, частинами  першою, другою, дев'ятою та десятою статті 166-6, 166-8 - 166-12, 166-14 - 166-18, 171-2, 172-2 - 172-9, 173 - 173-2, 174, 177-2, частиною третьою статті 178, частинами  першою, другою  і  третьою статті 181, частиною другою статті 182, статтями 184 - 185-11, 186-5 - 186-7, 187, 188, 188-1, 188-13,  188-14,  188-16, 188-17, 188-19, 188-22, 188-25, 188-27, 188-28, 188-31, 188-32, 188-33, 188-34, 188-35, 188-38, 188-39,  188-40, 188-41, частиною  першою статті 189-1, статтями 189-3, 190, 191, 193, 195-1 - 195-6, статтями 204-1, 206-1, 212-2 - 212-20 цього Кодексу, а також справи про адміністративні правопорушення, вчинені особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років.

 

Підсудність кримінальних справ

 

Витяг з Кримінально-процесуального кодексу України

 

Стаття 30. Здійснення правосуддя судом

 

1. У кримінальному провадженні правосуддя здійснюється лише судом згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом.

 

2. Відмова у здійсненні правосуддя не допускається.

 

Стаття 31. Склад суду

 

1. Кримінальне провадження в суді першої інстанції здійснюється професійним суддею одноособово, крім випадків, передбачених частинами другою, третьою та дев’ятою цієї статті.

 

2. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк більше десяти років, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів.

 

3. Кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється колегіально судом у складі трьох професійних суддів, а за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних стосовно всіх обвинувачених, якщо хоча б один з них заявив клопотання про такий розгляд.

 

4. Кримінальне провадження в апеляційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, при цьому кількість суддів має бути непарною.

 

5. Кримінальне провадження в касаційному порядку здійснюється колегіально судом у складі не менше трьох професійних суддів, крім випадків, передбачених частиною дев’ятою цієї статті, при цьому кількість суддів має бути непарною.

 

6. Кримінальне провадження у Верховному Суді України здійснюється колегіально судом у складі, передбаченому частинами першою та другою статті 453 цього Кодексу.

 

7. Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами здійснює суд у такому самому кількісному складі, в якому вони були ухвалені (одноособово або колегіально).

 

8. Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретного кримінального провадження визначається у порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.

 

9. Кримінальне провадження стосовно службових осіб, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", та осіб, посади яких віднесено до першої категорії посад державних службовців, здійснюється:

 

1) в суді першої інстанції - колегіально судом у складі трьох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, а у разі здійснення кримінального провадження щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, за клопотанням обвинуваченого - судом присяжних у складі двох професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років, та трьох присяжних;

 

2) в апеляційному порядку - колегіально судом у складі п’яти професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше семи років;

 

3) в касаційному порядку - колегіально судом у складі семи професійних суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше десяти років.

 

У разі якщо в суді, який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження, неможливо утворити склад суду, передбачений цією частиною, кримінальне провадження здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад суду.

 

10. Кримінальне провадження щодо розгляду стосовно неповнолітньої особи обвинувального акта, клопотань про звільнення від кримінальної відповідальності, застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, їх продовження, зміну чи припинення, а також кримінальне провадження в апеляційному чи касаційному порядку щодо перегляду прийнятих із зазначених питань судових рішень здійснюються суддею, уповноваженим згідно ізЗаконом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

 

У разі якщо таке кримінальне провадження має здійснюватися судом колегіально, головуючим під час судового розгляду може бути лише суддя, уповноважений згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів" на здійснення кримінального провадження стосовно неповнолітніх.

 

Стаття 32. Територіальна підсудність

 

1. Кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

 

2. Кримінальне провадження щодо обвинувачення судді у вчиненні кримінального правопорушення не може здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді. Якщо згідно з частиною першою цієї статті кримінальне провадження стосовно судді має здійснюватися тим судом, у якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, кримінальне провадження здійснює суд, найбільш територіально наближений до суду, в якому обвинувачений обіймає чи обіймав посаду судді, іншої адміністративно-територіальної одиниці (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя).

 

Стаття 33. Інстанційна підсудність

 

1. Кримінальне провадження у першій інстанції здійснюють місцеві (районні, міські, районні у містах, міськрайонні) суди.

 

2. Кримінальне провадження в апеляційній інстанції здійснюють Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційні суди областей, міст Києва і Севастополя.

 

3. Кримінальне провадження у касаційній інстанції здійснює Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

 

4. Судові рішення переглядаються Верховним Судом України з питань неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм кримінального закону щодо подібних суспільно небезпечних діянь, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, та встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

 

5. Кримінальне провадження за нововиявленими обставинами здійснюється судом, який ухвалив рішення, що переглядається.

 

Стаття 34. Направлення кримінального провадження з одного суду до іншого

 

1. Кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо:

 

1) до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил територіальної підсудності;

 

2) після задоволення відводів (самовідводів) чи в інших випадках неможливо утворити новий склад суду для судового розгляду;

 

3) обвинувачений чи потерпілий працює або працював у суді, до підсудності якого належить здійснення кримінального провадження;

 

4) ліквідовано суд, який здійснював судове провадження.

 

До початку судового розгляду у виняткових випадках кримінальне провадження може бути передано на розгляд іншого суду за місцем проживання обвинуваченого, більшості потерпілих або свідків з метою забезпечення оперативності та ефективності кримінального провадження.

 

2. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

 

3. Питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, а також про направлення провадження з одного суду апеляційної інстанції до іншого вирішується колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ за поданням суду апеляційної інстанції або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п’яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

 

4. Про час та місце розгляду подання чи клопотання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого повідомляються учасники судового провадження, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду питання.

 

5. Спори про підсудність між судами не допускаються.

 

6. Суд, якому направлено кримінальне провадження з іншого суду, розпочинає судове провадження зі стадії підготовчого судового засідання незалежно від стадії, на якій в іншому суді виникли обставини, передбачені частиною першою цієї статті.